Революційна українська партія

Революційна українська партія

Революційна українська партія

Першу українську політичну партію в Наддніпрянській Україні створила студентська громада Харкова. 29 січня 1900 р. на зборах студентської молоді міста було ухвалено рішення створити Революційну українську партію (РУП). Першими її членами стали Д. Антонович, М. Русов, Д. Познанський (сини відомих українських громадських діячів), Л. Мацієвич, Ю. Коллард та ін. – загалом близько десяти осіб.

Очолив партію Д. Антонович.

Своїм гаслом Революційна українська партія обрала вислів одного з провідних європейських соціал-демократів Є. Бернштейна:

«Рух – усе, мета – ніщо».

Із проханням написати програму партії Д. Антонович звернувся до М.Міхновського. Через два місяці у Львові її було видано окремою брошурою під назвою «Самостійна Україна».

Однак, незважаючи на те, що ідею боротьби за державну незалежність України поділяли майже всі члени РУП, брошура «Самостійна Україна» не стала її офіційною програмою. Практична діяльність зрештою змусила значну частину рупівців відмовитися від цієї ідеї. До того ж у брошурі були відсутні згадки про боротьбу за соціалізм, за яку виступали члени партії.

Основою української нації Революційна українська партія уважала селянство й розгорнула серед нього агітаційну роботу. У виданих брошурах «Дядько Дмитро» і «Чи є тепер панщина?» вони пояснювали, як влада й пани гноблять селян. Завдяки цьому рупівці здобули певний вплив на селі. Від 1902 р.

Д. Антонович видавав часопис «Гасло», де Революційна українська партія пропагувала свої ідеї. Практична робота партії стримувалася ідеологічною невизначеністю та строкатістю поглядів її членів, що були прихильниками європейської соціал-демократії, народницького соціалізму, анархізму, націоналізму тощо. Це обумовило вихід із неї частини членів.

Першими РУП залишили прибічники самостійності України на чолі з М. Міхновським, які в 1902 р. утворили Українську народну партію.

Також від РУП відокремилися прибічники ідей народників (М. Шаповал, М. Залізняк та ін.), які пізніше, 1907 р., спробували створити українську есерівську партію. Водночас до РУП приєдналася Українська соціалістична партія (1900 р.), що вела пропаганду ідей соціалізму серед робітників невеликих підприємств. Після цих перетворень партія остаточно визначилася як соціалістична. Це було закріплено в прийнятій 1903 р. програмі РУП, яка також висувала вимогу національно-культурної автономії України в межах Росії.

Протягом 1903 р. Революційна українська партія зміцніла організаційно та збільшилася кількісно, її осередки з’явилися в більшості міст Наддніпрянщини.

Розгортання діяльності партії занепокоїло владу та спричинило наприкінці 1903-1904 р. хвилю арештів. Більшість керівників РУП були заарештовані або емігрували. Улітку 1904 р. на нелегальному з’їзді РУП, що був покликаний відновити діяльність партії, спалахнула суперечка між прихильниками та противниками самостійності України.

Останні, очолювані М. Меленевським, залишили з’їзд й утворили нову партію – Українську соціал-демократичну спілку (УСДС), яка наприкінці 1904 р. приєдналася до РСДРП. Однак і після цього провідники РУП сперечалися про те, як поєднати боротьбу за соціалізм і національне визволення.


Добавить комментарий