Промисловість на початку 20 століття

Промисловість

Промисловість

Початок ХХ століття для українських земель був пов’язаний із поширенням економічної кризи, що набула найбільш виразного характеру в 1900—1903 рр. У Наддніпрянській Україні від неї особливо постраждали найрозвиненіші галузі промисловості — кам’яновугільна та металургійна. Більшість гірничорудних і металургійних підприємств скоротили виробництво, а деякі взагалі припинили існування.

Криза супроводжувалася скороченням кількості дрібних фабрик і заводів та поглиненням їх великими підприємствами. Унаслідок цього в промисловості відбувалася концентрація виробництва. Високі темпи її розгортання спричинили те, що на початку ХХ ст. Україна за рівнем концентрації виробництва в основних галузях промисловості домінувала у світі.

Промисловість Наддінпрянщини

На великих підприємствах Наддніпрянщини працювало понад 44 % усіх промислових робітників, тоді як у США — 33 %. П’ять металургійних заводів українського Півдня виробляли 25 % загальноросійського виробництва чавуну, а українські цукрові заводи Бродського, Терещенка, Харитоненка, Ярошинського й Бобринського — 60 % цукру-рафінаду.

Концентрація промислового виробництва сприяла розгортанню процесу монополізації, тобто утворення монополій у металургійній, кам’яновугільній і залізорудній галузях. Створення великими банкірами

та підприємцями монополістичних об’єднань дозволяло їм зміцнювати виробництво й отримувати прибутки навіть у кризові роки. Однак відсутність конкуренції давала також можливість монополістам завищувати ціни на свою продукцію й одержувати надприбутки.

Особливістю монополій на українських землях було те, що їх в основному контролював іноземний капітал — британський, французький, бельгійський і німецький. Так, іноземним кампаніям, які більшість своїх прибутків вивозили за кордон, належало 90 % основного капіталу в металургії та 63 % у видобутку вугілля. Для промисловості Наддніпрянщини був характерний нерівномірний її розвиток у регіонах. Основне промислове виробництво зосереджувалося на Півдні та Сході України.

Промисловість на Лівобережжі

На Лівобережжі провідною галуззю було сільське господарство. На Правобережжі також переважав аграрний сектор і пов’язані з ним легка та харчова галузі промисловості. Кризу 1900—1903 рр. змінила економічна депресія 1904—1909 рр. Від кінця 1909 р. розпочалося економічне піднесення, що тривало до початку Першої світової війни. На 1913 р. Наддніпрянщина стала основним виробником багатьох видів продукції в Російській імперії.

Промисловість на Західній Україні

Промисловість Західної України в 1900—1913 рр. розвивалася надзвичайно нерівномірно. Понад 94 % промислових підприємств краю зберігали ремісничий характер. У Галичині всі інші галузі випереджала нафтовидобувна промисловість. Видобуток нафти постійно зростав. Так, у 1890-х рр. на Прикарпатті видобували 91—96 тис. тонн нафти на рік, а в 1909 р. — понад 2 млн 50 тис. тонн. На початку ХХ ст. на Галичину припадало 5 % світового виробництва нафти. Більшість нафтовидобувної промисловості краю належала іноземному капіталу. У 1913 р. він контролював 78 % видобутку нафти.

Друге місце у структурі західноукраїнської промисловості посідала деревообробна промисловість. Від початку ХХ ст. щороку в краї вирубувалося близько 10 млн м3 деревини, яка постачалася звідси до центральних провінцій Австро-Угорщини. Від початку ХХ ст. поступово зростали швейна, взуттєва й килимарська промисловість. У Західній Україні з’являються філії великих австрійських, німецьких, італійських монополій — «Сіменс», «Фіат» тощо, однак попри деякі позитивні зрушення в розвитку західноукраїнської промисловості вона не могла суттєво змінити місце краю в економічній структурі імперії. Західна Україна залишалася сировинним придатком центральних провінцій Австро-Угорщини та ринком збуту для їхньої продукції.

Відео з даної теми

Дивись також : Тести початок 20 століття 


Добавить комментарий