Мазепа

Мазепа. Гетьман Іван Мазепа

Мазепа

Мазепа. Мазепинщина

Хронологія

1687 р., травень — 17 червня — перший кримський похід. Невдалий наступ московського війська під проводом В. Голицина та козацької армії на чолі з І. Самойловичем на Перекоп.
1687 р., 25 липня — козацька рада на р. Коломак. Усунення з гетьманства І. Самойловича (згодом заслали до Сибіру) та обрання гетьманом Івана Мазепи. Укладення Коломацьких статей, збереження 30-тисячного реєстру, перебування московських військ у п’яти українських містах.
1689 р., березень — 21 травня — другий кримський похід. Невдача московської армії В. Голицина та українського війська І. Мазепи.
1700-1721 р., 30 серпня — Північна війна коаліції держав проти Швеції. Участь у ній українських військ.
1701 р., 6 жовтня — перетворення Києво-Могилянської колегії на академію, призначення їй щорічної субсидії розміром 1 тис. злотих. За наказом І. Мазепи для Академії збудовано новий будинок і Братський собор.

1702 р. — написання «Літопису Самовидця». Автором вважають Романа Ракушку-Романовського. Вийшов друком «Києво-Печерський патерик» із 40 гравюрами Леонтія Тарасевича.
1702 р., весна — 1704 р., травень — визвольний рух на Правобережжі під проводом С. Палія та інших полковників.
1704 р., травень — війська Івана Мазепи зайняли Київщину та Волинь.
1704-1709 рр. — об’єднання Правобережної та Лівобережної України під владою гетьмана Івана Мазепи.
1705 р. — написання Теофаном (Феофаном) Прокоповичем драми «Володимир», у якій прославлявся І. Мазепа. Пізніше була присвячена Петру І. Перша історична драма на теми рідної історії.
1708 р., осінь — похід військ шведського короля Карла XII на Москву через Лівобережну Україну

І.Мазепа. Полтавська битва

1708 р., 28-30 жовтня — початок антиколоніального повстання гетьмана І. Мазепи проти Московії. Укладення договору з Швецією. Україна мала бути цілком незалежною державою з титулом князівства.
1708 р., 2 листопада — взяття через зраду московським військом під командуванням А. Меншикова гетьманської столиці Батурина. Знищення міста і його жителів.
1708 р., 6 листопада — обрання гетьманом Лівобережної України Івана Скоропадського (до 1722 р.). Гетьманською столицею став Глухів.
1708 р., листопад — зруйнування московськими військами українських міст Лебедин і Ромни. Страчено багатьох мирних мешканців.
1709 р., березень — перехід на бік Івана Мазепи запорізьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком.

1709 р., 14 травня — зруйнування Чортомлицької Січі на острові Базавлук царськими військами. Помста Москви за підтримку Запорізькою Січчю гетьмана 1. Мазепи.
1709 р., 27 червня — поразка шведської армії у битві під Полтавою.
1709 р., 17 липня — І. Скоропадський надіслав на затвердження Петрові І «Просительні статті» («Решетил і вські статті»).
1709 р., 11 серпня — у відповідь на звернення лівобережного гетьмана видано царський «Рішительний указ», який був спрямований на поступову ліквідацію автономії України.
1709 р., 22 вересня (2 жовтня) — смерть гетьмана І. Мазепи у Варниці, поблизу Бендер.

Пилип Орлик

1710 р., 5 квітня — обрання Пилипа Орлика гетьманом на еміграції. Ухвалення Конституції Орлика (Бендерської конституції) — договірних умов між гетьманом і козаками, де ставилася мета домогтися незалежної української держави.
1710 р. — написання літопису Григорія Граб’янки у Гадячі.
1711 р., весна — похід козацьких військ П. Орлика разом з татарами на Правобережжя, що закінчився невдачею.
1715 р. — перша писемна згадка про гайдамаків.
1716-1718 рр. — цар направив близько 10 тис. козаків, багато з яких загинуло, на будівництво каналу між Волгою та Доном. Канал так і не побудували.
1720 р., 5 жовтня — указ Петра І про заборону друкувати книги українською мовою.

1720 р., 20 грудня — початок вивезення українських історичних пам’яток до Московії (Росії).
1720 р. — написання літопису Самійла Величка — найвизначнішого явища козацького літописання.
1721 р. — відправлення українських козаків на війну з Персією. У бойових діях брало участь близько 7 тис. українців, повернулося додому лише 646 осіб.
1721-1722 рр. — козаків відправлено на будівництво Ладозького каналу. З 20 тис. українців третина загинула.
1722 р., 2 квітня — імператорський указ про ліквідацію гетьманства й утворення Малоросійської колегії — органу управління Лівобережною Україною (проіснувала п’ять років).

Мазепа. У 1687 р. спільний Кримський похід 150-тисячного московського і 50-тисячного козацького війська на чолі з князем В. Голіциним і гетьманом І. Самойловичем. Похід завершився поразкою. Звинуватили в цьому І. Самойловича, за що і усунули його з гетьманства. Улітку 1687 р. на річці Коломак (притока Ворскли), за наказом В. Голіцина вибори нового гетьмана посаду отримав генеральний осавул Іван Мазепа (1687—1709 рр.).

Коломацькі статті — україно-московська угода, укладена на військовій раді, яка відбулася над річкою Коломак 25 липня 1687 р. коли гетьманом став І. Мазепа
• Підтверджувалися надані раніше козацькі та гетьмансько-старшинські привілеї
• Зберігалося 30-тисячне реєстрове козацьке військо і компанійські полки
• Козацька старшина зобов’язувалася наглядати за гетьманом і доносити на нього царському уряду
• Гетьман позбавлявся права заміняти на «урядах» вищу старшину без царського дозволу, а старшина скидати гетьмана
• Суттєво обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями
• Гетьману заборонялося підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, він був зобов’язаний дотримуватися «вічного миру і союзу» з Річчю Посполитою, тобто фактично зректися Правобережжя

Мазепа

• Гетьман зобов’язувався направляти козацьке військо для участі у походах Московії проти Кримського ханства і Османської імперії
• Листи і документи, отримані із сусідніх держав, наказувалося, не відкриваючи, надсилати до Москви
• Перебування у гетьманській столиці — Батурині — полку московських стрільців для контролю над гетьманом
• Українським купцям «під жорстким наказанням» заборонялося торгувати у Московській державі й підтримувати торговельні зв’язки з Кримом
• Українці під загрозою смертної кари зобов’язувалися приймати від царських вояків знецінені московські гроші
• В окремій статті вимагалося, щоб «никто не голосов таких не испущал, что Малороссийский край — Гетманского регименту, а отзывались бы везде единогласно — их царского Пресветлого Величества самодержавной державы»
• Уперше було законодавчо визначено необхідність злиття українського і російського народів усілякими засобами «в неразорванное и крепкое согласие». Для цього рекомендувалося заохочувати україно-московські шлюби

Мазепа. Зовнішня політика Івана Мазепи.

• Незважаючи на заборону, підтримував дипломатичні зносини з багатьма європейськими монархами, приймав у Батурині іноземних послів
• Відновив торговельні зв’язки Гетьманщини з іншими країнами (Річ Посполита, Пруссія, Швеція, Кримське ханство, Туреччина), перервані за часів Руїни
• 1705 р. Мазепа Установив таємні зв’язки з польським королем С. Ліщинським, а пізніше зі шведським королем Карлом ХII
• 1708 р. Мазепа Уклав україно-шведську антиросійську угоду про воєнний союз та україно-польську угоду про входження Гетьманщини у формі «князівства Руського» до складу Речі Посполитої як третього суб’єкта
• 1709 р. Мазепа Уклав новий україно-шведський договір про створення незалежної Української держави в союзі зі Швецією

Мазепа. Внутрішня політика.

• Мазепа Прагнув створити в Україні станову державу західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою. Ідеал державного устрою вбачав у Речі Посполитій
• Мазепа Сприяв формуванню аристократичної верхівки українського суспільства з козацької старшини, наділяючи її значними землеволодіннями, новими правами і привілеями розвивався інститут бунчукових товаришів, а згодом з’явилися значкові та значні військові товариші.
• Мазепа Надав охоронні грамоти містам, підтвердив спеціальним універсалом права Київської митрополії та окремих монастирів
• Мазепа Узаконив універсалом від 28 листопада 1701 р. панщину для селян у розмірі двох днів на тиждень. Силою придушував селянські протести
• Мазепа Намагався за допомогою зв’язків з царем і московськими можновладцями зберегти права і привілеї Гетьманщини
• Мазепа Уважав за доцільне дотримуватися курсу показного вірно підданства Москві, що спричинило великі людські втрати, виснаження економіки Гетьманщини і зростання невдоволення населення

Мазепа

• Політичні та організаційні прорахунки гетьмана позбавили його опори серед козаків і селянства у критичний період боротьби за майбутнє України і прирекли її на поразку.

За Мазепи було відновлено багато храмів княжої доби. У Києві коштом гетьмана Мазепи було збудовано новий Богоявленський собор Братського монастиря, величний Військово-Микільський собор з мурованою дзвіницею та трапезною палатою в Пустинно-Микілівському монастирі, церкву Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі. Відбудовано лаврський Успенський собор, Троїцьку надбрамну церкву, а також Софійський та Михайлівський Золотоверхий собори з дзвіницями. Внесок Мазепи в розвиток архітектури й будівництва був на-стільки значним, що тогочасний архітектурний стиль дослідники називають «мазепинським бароко».
Політика гетьмана І. Мазепи на Правобережній Україні

• Збільшив кількість правобережних козацьких полків у результаті заснування (точніше, відновлення) Білоцерківського, Брацлавського, Богуславського, Корсунського, Могилівського, Уманського, Чигиринського полків
• Призначав переважно лівобережних старшин, вірних гетьману, на посади полковників
• Надавав повноваження «осаджувати» нові слободи, заводити промислові заклади (зокрема, селітряні майдани) для подальшої колонізації краю
• Надавав землі у володіння козацькій старшині та українській шляхті
Відродження козацького устрою на Правобережній Україні.

Мазепа. Анти-польське повстання на Правобережжі 1702-1704 рр. Боротьба за об’єднання України

У відповідності з міжнародними договорами, зокрема й підписаним 1681 р. Бахчисарайським миром, Середня та Південна Київщина оголошувалися нейтральними та не підлягали заселенню.

1684 р. король видав універсал, згідно з яким козакам колишніх правобережних полків дозволялося селитись навколо Чигирина, Канева, Корсуня, Черкас, Умані, Кальника та Білої Церкви.
Найбільш популярним серед козацтва був полковник Семен Палій, що обрав для своєї резиденції місто Фастів. До нього стікалися переселенці з Поділля, Волині, Полісся, Галичини, але більше всього було вихідців з Лівобережжя. Крім Фастова, колонізаційні потоки, але в менших масштабах, прямували також до Богуслава, де перебував гетьман Самусь, Корсуня, там сидів полковник Захарій Іскра, Брацлава – місця осідку полковника Андрія Абазина.
Сейм Речі Посполитої 1697 р. відміняє постанову 1685 р., що дозволяла козакам селитися в шляхетських маєтностях. У червні 1699 р. вальний сейм Речі Посполитої ухвалює рішення про розформування козацьких полків. На практиці це означало не лише ліквідацію певних військових підрозділів, а й козацького стану та козацького державного устрою на Правобережжі.

Мазепа

З літа 1700 р. розпочалися збройні сутички козаків з коронними військами. Однак особливо запеклих форм протистояння набуває з кінця 1701 – початку 1702 р., коли під тиском шляхти король віддає наказ коронному гетьману С.Яблоновському вибити козаків з Фастова, Вінниці, Богуслава та інших правобережних міст. На осінь 1702 р. повстання охопило територію Київського, Брашіавського, Подільського та південну частину Волинського воєводств.
У листопаді 1702 р. раптовим штурмом Палію вдалося підкорити Білу Церкву з її міцною фортецею та потужним гарнізоном. Сюди він і переніс свою резиденцію. Тим часом окремі козацькі загони з’являлись аж під Кам’янцем, Золочевом, Сатановим, Сокалем тощо. Створилися нові козацько-селянські полки – Миргородський, Могилівський та ін.
Август II, кинувши проти повстанців 15-тисячну армію з 44 гарматами, до березня 1703 р. зумів придушити головні вогнища боротьби на Поділлі та південно-східній Волині.

На початку 1704 р. повстання розгорається з новою силою. Цього разу бунтівні настрої перекидаються і на Запорозьку Січ. Намагаючись зміцнити свої позиції, Палій налагоджує стосунки з кошовим отаманом Запорозької Січі Костем Гордієнком, у котрого склалися надзвичайно напружені стосунки з гетьманом Мазепою. Крім того, до Батурина надходила інформація про зацікавленість шведського короля залучити на свій бік Семена Палія, аби тим самим чинити диверсії в тилу його супротивника короля Августа II. Вимоги царя Петра І здати Білу Церкву полякам і спільно з коронними військами виступити проти шведів не справили на козацького ватажка належного впливу. 31 липня 1704 р. за наказом гетьмана Мазепи фастівського полковника було підступно захоплено в полон і перепроваджено до Москви. Звідти Семена Палія відправили на заслання до Томська, де він пробув аж до кінця 1708 р.

Північна війна та Україна

Із 1700 р. Росія вела Північну війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря.
• Одразу після оголошення Росією війни Швеції (19 серпня 1700 р.) за наказом царя І. Мазепа направив для облоги шведської фортеці Нарва козацькі полки під командуванням полтавського полковника І. Іскри та чернігівського полковника Ю. Лизогуба. Загальна кількість українських козаків, які брали участь в облозі Нарви, становила 7 тис. осіб
• Значна кількість українських лівобережних і слобідських козаків входила до складу очолюваного Б. Шереметьєвим 15-тисячного російського війська, яке діяло в Естляндії та Ліфляндії

• Кілька тисяч козаків Ніжинського, Чернігівського, Київського, Стародубського та Охотницького полків розташувалися у володіннях Печерського монастиря під Псковом й успішно відбивали напади шведів
• На початку 1701 р. з Гетьманщини у Прибалтику було відправлено новий козацький загін, який віз із собою гармати і продовольство
• Для участі в Північній війні було сформовано козацьке військо із козаків Миргородського, Лубенського, Переяславського, Полтавського і Ніжинського полків. У воєнних діях у Прибалтиці також брали участь запорозькі козаки
• Українська козацька кіннота відзначилася у битві під Ерестфером наприкінці грудня 1701 р.

Мазепа

• Тисячний загін українських козаків діяв у 1701 р. в складі російської армії на території Польщі, допомагаючи військам польського короля Августа II
• 4 тис. українських козаків перебували в складі російської армії, що прибула на допомогу польському королю в липні 1704 р. під Львів
• Петро I наказав гетьману І. Мазепі направити на оборону Львова 30 тис. лівобережних козаків. Гетьман зволікав і з великим запізненням надіслав 10-тисячне військо під командуванням І. Мировича
• У середині червня 1705 р. на допомогу польському королю вирушили близько 60 тис. російських вояків і 40 тис. українських козаків. Захищали від шведів кордони Руського і Белзького воєводств, після тривалої облоги звільнили від шведів фортецю Замостя
• У бойових діях на території Білорусі в 1706 р. брало участь 12-тисячне козацьке військо у складі Стародубського, Миргородського, Переяслівського полків, а також полку компанійців. Багато козаків загинуло

Антиколоніальне повстання Івана Мазепи.

Причини пошуку гетьманом І. Мазепою нових союзників на початку Північної війни
• Схильність Петра I до політики жорсткого централізму зводила нанівець наміри гетьмана збільшити
самостійність Гетьманщини
• Стрімке виснаження людського та економічного потенціалу Гетьманщини за перші роки війни
внаслідок задоволення вимог царя про допомогу
• Побоювання, що для здобуття перемоги у війні та виходу до Балтійського моря цар може пожертвувати
Україною
• Відмова царя допомогти гетьману («боронися як знаєш») під час загрози вторгнення в Україну
союзника шведів польського короля С. Лещинського
• Плани Петра I стосовно ліквідації Гетьманщини та козацького устрою України

У 1708 р. Карл XII із 35 -тисячною армією вирушив у похід на Москву. Шведський король рушив в Україну, де сподівався на допомогу
І. Мазепи. Гетьман не був готовий до походу шведів на Москву саме через територію України, оскільки це означало що основним театром воєнних дій стане саме Україна. Ситуація ускладннювалась і тим, що про відносини гетьмана з шведським королем знала лише обмежена частина козацької старшини. 24 жовтня 1708 р. Мазепа виступив на зустріч з Карлом ХІІ на чолі чотиритисячного війська. Вже 29-30 жовтня 1708 р. було укладено українсько-шведський договір, який передбачав незалежність України, гетьман мав забезпечити шведське військо провізією та квартирами.

Мазепа

Дізнавшись про наміри І. Мазепи, частина козаків його залишили, оскільки не зрозуміли несподіваної зміни поглядів гетьмана, який напередодні закликав бути вірними російському цареві й боротися зі шведами. Основна маса українського населення розглядала шведів як за-гарбників. Також далася взнаки непопулярна соціальна політика гетьмана в попередні роки. Дізнавшись про це, Петро І діяв швидко і рішуче. Він наказав О. Меншикову розгромити гетьманську столицю Батурин, де були великі запаси зброї, артилерії та продовольства. Долю Батурина ви-рішила зрада. Полковник І. Ніс показав таємний хід у місто. Через нього російські війська проникли в місто і вчинили погром. Місто було спалене, а населення знищене. Знищення Батурина та його мешканців не було лише помстою, цим каральним актом Москва намагалась залякати українців від підтримки Мазепи.

І. Мазепу було оголошено зрадником. На старшинській раді в Глухові новим гетьманом було обрано Івана Скоропадського (1708— 1722 рр.). 12 листопада 1708 р. в присутності царя у глухівській Свято-Троїцькій церкві було проголошено церквоне прокляття – анафему Мазепі. Водночас анафему виголосили і в Москві. Петро І продовжував каральні заходив Україні. У квітні 1709 р. російські війська під командуванням П. Яковлева здійснили каральний похід на Січ, у результаті якого вона була знищена. Це була своєрідна відповідь царя на приєднання 8-тисячного війська запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком до гетьмана Івана Мазепи.

Полтавська битва. Навесні 1709 р. Карл ХІІ відновив наступ на Москву. Шлях шведів мав пролягати через Харків та курськ, але для цього потрібно було взяти добре укріплену Полтаву, 1 травня розпочалась облога. Вирішальна битва відбулась 27 червня 1709 р. під Полтавою і завершилася цілковитою поразкою Карла XII й Мазепи. Причини поразки полягали у нерівності сил, шведській 30-тисячній армії прогтистояла 50 тисячна армія московитів. 30 червня Меншиков змусив капітулювати відступаючу шведську армію. Карл ХІІ та Мазепа вирушили до Бендер, де гетьман і помер 22 вересня.

Гетьман Пилип Орлик та його конституція

16 квітня 1710 р. під Бендерами відбулася козацька рада. Новим гетьманом було обрано найближчого сподвижника І. Мазепи генерального писаря його уряду Пилипа Орлика (1672—1742 рр.). Він очолив першу українську політичну еміграцію в Західній Європі й уряд в екзилі (еміграції). Під час козацької ради 16 квітня було прийнято написаний ним документ «Пакти і Конституції законів і вольностей Війська Запорозького» (пізніше цей документ дістав назву «Конституція Пилипа Орлика»). Це була угода між старшиною і запорозькими козаками з одного боку та гетьманом — з іншого. Конституція обмежувала права гетьмана й передбачала створення представницького органу — Генеральної ради. У ній були закладені основи принципу розподілу законодавчої, виконавчої та судової влади, упроваджувалась виборність посад.

Гетьманщина після Полтавської битви

Іван Скоропадський. Діяльність І. Скоропадського в цих умовах була дуже обережною. Він усіляко намагався засвідчити свою вірність цареві. Це допомогло йому утримувати гетьманську владу, але, водночас, розгортання царської політики сприяло обмеження гетьманської влади. Разом із тим Скоропадський проявляв порядність і в міру своїх сил намагався захистити українську автономію. У соціальній політиці І. Скоропадський продовжував політику І. Мазепи. Він роздавав землі старшині й монастирям. За його правління близько 30% оброблюваних земель перебувалов приватній власності старшини, деякі з них перетворювалися на справжніх земельних магнатів.

Посилення колоніальної політики Росії. 29 квітня 1722 р. Петро І видав указ про запровадження Малоросійської колегії, яка повинна була контролювати дії гетьмана. Ця новина приголомшила І. Скоропадського й остаточно підірвала його здоров’я. По смерті гетьмана всю владу в Геть-манщині перебрала на себе Малоросійська колегія у складі шести російських офіцерів начолі з бригадиром С. Вельяміновим. Петро І не дозволив обирати нового гетьмана, а доручив наказному гетьману П. Полуботку (1722—1723 рр.) слухати колегію. П. Полуботок згуртував навколо себе старшинську опозицію, розпочав судову реформу (зробив Генеральний суд колегіальним, установив порядок подання апеляцій), розгорнув боротьбу з хабарництвом. Він звертався зі скаргами в Сенат (верховний розпорядчий орган Російської імперії) на порушення Малоросійською колегією українських законів і традицій, наполягав дозволити провести вибори нового гетьмана.

У серпні 1723 р. представники старшинської опозиції в козацькому таборі на річці Коломак склалитак звані Коломацькі чолобитні на ім’я царя, у яких вимагали скасувати запроваджені Малоросійською колегією податки й дати дозвіл на обрання гетьмана. Коли ці чолобитні отримав Петро І, то наказав ув’язнити П. Полуботка і 15 опозиційних українських старшин у Петропавлівській фортеці. Не витримавши такого стану і допитів. 18 грудня 1724 р. наказний гетьман П. Полуботок помер.

Мазепа

Після смерті Петра І уряд Росії змінив політику щодо козацької України. Наростання невдоволення діяльністю Малоросійської колегії і загроза нової війни з Туреччиною спричинили її скасування в 1727 р. і деяке пом’якшення російської політики в українському питанні. Було дозволено провести вибори гетьмана. Ним став 73-річний миргородський полковник Данило Апостол (1727—1734 рр.). Діяльність гетьмана визначалася «Рішительними пунктами» 1728 р. Нова угода дозволяла гетьману вирішувати лише прикордонні проблеми з Польщею та Кримом, але під наглядом російського резидента. Отже, цей документ важко навіть назвати двостороннім, це скоріше був нормативний акт верховної влади, який регулював внутрішнє життя Гетьманщини, як частини імперії.

Гетьман здійснював активну внутрішню політику: провів ревізію земельної власності, впорядкував бюджет, домігся зменшення кількості російських військ натериторії Гетьманщини. Було проведено генеральне слідство про маєтності, в державне користування було повернено чимало земель. Здійснюючи реформу фінансів, Апостол вперше встановив точний бюджет державних видатків. Також було визначено способи наповнення державної скарбниці Гетьманщини. Долаючи опір Москви, Апосто відновив право гетьмана призначати генеральну старшину і полковників.
Після смерті Д. Апостола російський уряд заборонив вибори гетьмани. Гетьманщиною керувало «Правління гетьманського уряду» на чолі з князем Шаховським. Роки «Правління гетьманського уряду» проходили в умовах чергової російсько-турецької війни (1734—1739 рр.). Російське військо перебувало на утриманні українського населення прифронтової зони. Постійні реквізиції лишали населеннянай необхіднішого. Єдиним здобутком війни стало повернення запорожців у межі Російської імперії. Правління гетьманського уряду тривало до 1750 р. Відзначалось своїм свавіллям та абсолютним нехтуванням прав українців. Все це призвело до загострення внутрішньополітичної ситуації та соціально-економічного становища.

Більше інформації ТУТ