Галицько-Волинська держава

Галицько-Волинська держава!

Галицько – Волинська держава.

Галицько

Хронологія

1199 р. — об’єднання волинським князем Романом Мстиславичем Волинської та Галицької земель. Утворення Г алицько-Волинської держави.

1199 р.-1205 р., 19 червня — князювання Романа Мстиславича у Галицько-Волинському князівстві. Розширення могутності держави. Здобуття Києва.

1205 р., 19 червня — загибель князя Романа Мстиславича у бою під Завихвостом на р. Віслі. Початок боротьби за його спадщину.

1223 р., 31 травня — поразка руських дружин і половецького війська у битві з монголами на р. Калці.

1238 р. — утвердження Данила Романовича у Галичі. Розгром військом Данила Галицького лицарів-хрестоносців під Дорогичином.

1238-1264 рр. — князювання в Галицькій землі Данила Романовича. Правив дружно з братом Васильком, який до 1269 р. княжив на Волині.

1239 р. — розорення монголами Переяславщини та Чернігівщини.

1240 р., зима — 6 грудня — князювання в Києві Данила Романовича (через тисяцького Дмитра). Об’єднання Волинської, Гапицької та Київської земель.

1240 р., листопад — 6 грудня — облога й розорення Києва військами хана Батия. Початок монголо- татарського ira. Падіння ролі міст. Занепад ремесла й торгівлі.

1241 р. — вторгнення монголів у Галицько-Волинське князівство. Розорення Володимира, Галича та інших міст. Кременець вистояв під натиском ворога.

1245 р., 17 серпня — перемога галицько-волинських дружин князів Данила та Василька над боярською опозицією й угорсько-польським військом біля м. Ярослава. Утвердження в Галицькій земля князя Данила Романовича.

1245 р., жовтень — 1246 рр. — поїздка Данила Галицького в Орду «за ярликом». Визнання залежності Галицької землі від Золотої Орди.

1253 р., 7 жовтня —- коронація Данила Галицького легатом римського папи Інокентія IV у Дорогичині. Прагнення отримати допомогу Західної Європи у боротьбі із Золотою Ордою.

1256 р. — перша літописна згадка про місто Львів.

1264-1301 рр. — князювання Лева Даниловича (Лева І) у Галицькій землі. Приєднав до своєї держави Закарпаття та Люблінську землю.

1270-1288 рр. — правління у Волинській землі князя Володимира Васильковича, ініціатора створення другої, волинської частини Галицько-Волинського літопису.

1301 р. — 1308 р., 24 квітня (1315 р.) — князювання в Галицько-Волинській державі Юрія Львовича (короля Юрія І).

1315-1323 рр. (1308-1323) — правління Андрія і Лева Юрійовичів (Андрія І та Лева II) у Галицько- Волинському князівстві.

1324(1325) р. — 1340 р., 7 квітня — правління мазовецького княжича Болеслава Тройденовича (Юрія II Болеслава) у Галицько-Волинській державі.

1340 р., 7 квітня — отруєння галицького князя Юрія II Болеслава.

Галицько-Волинська держава

У 1199 р. волинський князь Роман Мстиславич об’єднав Галицьке та Волинське князівства в єдину Галицько-Волинську державу — новий центр державного життя, який поступово стає спадкоємцем занепадаючого Києва. У 1201 р. князь зайняв Київ і став фактичним володарем майже всієї території України, крім Чернігівщини. У 1202 та 1204 рр. здійснив успішні походи проти половців; активно втручається в міжусобну війну в Германії, бореться з польськими феодалами. У бою під Завихвостом на Віслі 19 червня 1205 р. Роман загинув.

Монгольська навала на українські землі. Уперше монголо-татари, очолювані Чингісханом, з’явилися біля руських кордонів 1223 р. (битва на р. Калка), об’єднані русько-половецькі війська зазнали нищівної поразки. Знову монголо-татари з’явились на руських землях 1239 р. під проводом хана Батия: узимку 1239 р. вторгнися в Переяславське князівство, восени 1239 р. завоювали Чернігівське князівство. Наприкінці 1239 р. монгольська кіннота вдерлася в Крим. На початку 1240 р. інша частина монгольського війська наблизилася доКиєва, а 6 грудня 1240 р. (після 93 днів облоги) монголи захопили місто. З Києва основні сили Батия рушили на Володимир і Галич (пройшли Київською, Волинською і Галицькою землями); у 1241 р. вийшли на західні рубежі Русі. Частина монгольського війська вдерлася на територію Польщі. Основні ж монгольські сили вступили в межі Угорщини та вирушили на Словаччину і Чехію. Проте вже 1241 р. Батий припинив похід на Захід і вивів свої війська в низов’я Волги. На підкорених землях установилося золотоординське панування.

Галицько-Волинська держава за князя Данила Романовича.

У 1238 р.волинський князь Данило Романович утвердився в Галичині. Того самого року відбулася битва під Дорогичином (своєю перемогою Данило поклав край зазіханням німецьких рицарів-хрестоносців на західноукраїнські землі). У 1245 р.військо Данила перемогло в битві біля м. Ярослав (князь зламав опір бояр, остаточно утвердився в Галичі й поклав край зазіханням Угорського королівства). Того ж 1245 р. князь здійснює поїздку до Золотої Орди, головним наслідком якої було визнання васальної залежності Галицько-Волинського князівства від золотоординського хана. У 1253 р. посланець Папи Римського у Дорогичині вручив Данилові корону і королівські регалії, відбулася коронація. Таким чином утворилося Українське королівство.

Історичне значення коронації Данила Романовича: Галицько-Волинське князівство за законом стало самостійною Українською державою; Європа визнала існування Української держави; королівство стало силою, здатною об’єднати навколо себе інші українські землі.

Галицько-Волинська держава за наступників Данила Романовича.

У 1264 р. Данило Романович помер. Його брат Василько Романович князював на Волині. Сини Данила: Лев правив у Галичині, Мстислав – у Теребовлі, Шварно – у Холмі. Найактивнішим із синів Данила був Лев І (правив до 1300 р.), він узявся об’єднати батькові землі. У 1272 р. переніс свою столицю до Львова. Син Лева – Юрій І (1301 – 1308) відновив єдність Галицько-Волинської держави, утворив окрему галицьку митрополію, установив дружні відносини з Польщею і Тевтонським орденом. Протягом 1308 – 1323 рр. правили сини Юрія – Андрій і Лев II, які намагалися ослабити залежність Галицько-Волинської держави від Золотої Орди, у битві проти якої, очевидно, й загинули 1323 р. (династія Романовичів припинила своє правління). У 1325 р. галицько-волинські бояри обрали главою держави князя Болеслава (сина Марії – сестри останніх правителів Андрія та Лева II), який прийняв православ’я та ім’я Юрій II і правив до 1340 р. У 1349 р. Українське королівство припинило своє існування через загарбання Галичини і Волині Польщею.

Більше інформації з історії України ТУТ